ЮВІЛЕЙ ГОЛОВНОЇ ПІСНІ ДЕРЖАВИ

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, Браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

   4 березня 2015 року виповнюється 200 років від дня народження Михайла Вербицького – українського священика, композитора, диригента, громадського діяча, автора музики до Українського державного та національного гімну.

   Гімн – це не тільки національний і державний символ незалежної України, не наша духовна зброя, його люблять,його співають патріоти і прихильники України.

   Його не люблять, його ганьблять, його бояться вороги і зрадники України.

   Ця мелодія й слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» вже нікого не залишають байдужим.

   З нею щодня вмирають українці, й це вже не просто мелодія, слова, це – наша гордість, біль і багато – багато сліз.

   Лише за один останній рік гімн України звучав набагато частіше, ніж за всі роки Незалежності.

   І у дуже різному виконанні, починаючи від маленьких діточок до бійців, які беруть участь в АТО. Він об’єднав українців у важкий час.

   На державному рівні Україна вшановує 200-річчя від дня народження Михайла Вербицького та 150-річницю першого публічного виконання національного гімну.

   В нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку – перегляд «Ювілей головної пісні держави»

 та проведено бесіду – екскурс «Мелодія, що варта цілого життя»