Є прадавні скарби, що лежать у землі, є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбів належить Маруся Чурай.
За
легендою, Маруся Чурай народилася в родині урядника Полтавського козацького
полку Гордія Чурая. Датою народження найчастіше називають 25 січня 1625 року.
Народна пам’ять зберегла легенду про просту, але надзвичайну дівчину Марусю Чурай, яка належить до поетес козацької України. Вона жила у XVII ст., складала пісні, які живуть і житимуть у віках.
Саме її авторськими творами традиційно вважають пісні «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі», «Засвіт встали козаченьки» (існує також інша назва пісні «Засвистали козаченьки»), «Котилися вози з гори», «Ішов милий горонькою».
Марусі
присвячено чимало літературних творів (балада
Левка Боровиковського «Чарівниця», драма Михайла Старицького «Ой, не ходи,
Грицю, та й на вечорниці», драматична поема Любов Забашти «Дівчина з легенди»,
драма Володимира Самійленка «Маруся Чураївна», повість Ольги Кобилянської «В
неділю рано зілля копала». тощо), а найвідомішим з них став історичний роман у
віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко.
З
пекучого спогаду народилася перша пісня. І відтоді її зранена, але чутлива і
відкрита світові душа співала про любов і ненависть, походи і звитяги, про
сумне і радісне, гірке і величне.
Кращі
моральні риси нашого народу, його найвищі духовні злети втілила Ліна Костенко в
образі своєї героїні Марусі Чурай. І цим полонила нас. Справжнє благородство, вірність,
душевна краса співачки, її великий дар любові, чистота і мудрість роблять
легендарною і вартою хвали її постать і її творчість. Ми віримо: пройдуть роки,
століття, але Маруся Чурай промовлятиме до нащадків устами Ліни Костенко,
промовлятиме зі сторінок книги, яка непідвладна часові, так само як пісня, як
людські чесноти, як мистецтво, що з'єднує їх воєдино.
Немає коментарів:
Дописати коментар