понеділок, 22 вересня 2014 р.

"ДЕНЬ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ В УКРАЇНІ"




Сьогодні , 22 вересня в нашій бібліотеці пройшла година пам'яті "Під обеліском зупинись, солдатській славі поклонись", присв'ячена дню партизанської слави. На яку завітали учні ЗОШ№4 6-Б клас, класний керівник Іваха Л.П.


   Ще ніколи  ми не відзначали це свято в умовах неоголошеної війни, болю і втрат тривог за своїх рідних захисників і майбутнє загалом. Вперше за багато років ми відзначаємо День партизанської слави не так піднесено і святково. Тому що, можливо зараз в ці хвилини  на Сході нашої держави гинуть  кращі сини України.   
   Але ми в цей день не можемо не згадати про  наших партизан  часів Великої Вітчизняної війни – нашу славу,нашу гордість,перед якими скинуть шапку цілі століття.   


     Час невблаганний. З його плином позаростали партизанські стежки, обвалились колишні землянки. Час стер з лиця сліди далеких тих боїв та походів. Але з людської пам’яті сторінки бойової слави йому не під силу стерти. Вона відлунюється в серцях колишніх народних месників і передається новим поколінням. Бо народний подвиг вічний!

                             Гула, стогнала і ревла земля,
                             В огні  була  Україна моя,
                             Була війна жорстока, Вітчизняна.
                             Живі  і мертві,мертві і  живі
                             Герої наші воїни-солдати,
                             Ми знаємо-в нещадній тій війні
                            Змогли страшного ворога здолати.

Житомирщина в роки війни теж стала партизанським краєм і по праву пишається партизанською славою.

Від гармат земля стогнала
Скрізь снаряди рвались.
Сипав ворог запальним –
Села загорялись. 


Партизани-це були нескорені, сильні духом люди найвищого ґатунку патріотизму,з чистою совістю, безстрашні, готові на самопожертву заради свободи Батьківщини.Завдяки їм окупована земля стала для фашистів караючою землею.
   Близько 20 тисяч наших земляків зі зброєю в руках воювали у 
партизанських з‘єднаннях Сидора Артемовича Ковпака ,Михайла Івановича Наумова, Степана Федоровича Маликова, Олексія Федоровича Федорова,Олександра Миколайовича Сабурова. Усього партизанами та підпільниками Житомирщини в боях було знищено понад 209 тис.окупантів, підірвано 389 ешелонів з живою силою і бойових машин.



   Наш Овруцький край теж став у роки війни партизанським .Під фашистами горіла земля, злітали в повітря склади з боєприпасами.В боях за наше місто Овруч відзначився словацький партизанський загін,яким керував Ян Налєпка.,який зі зброєю в руках героїчно загинув на українській землі, скропивши її кров‘ю словака  і навічно залишився жити в наших серцях. Дорогою ціною дісталася нам перемога.У роки війни в Україні загинув кожен шостий громадянин.
   Більше піввіку минуло, як відгримів останній бій 1941-1945 рр., а стукає, б’є він у свідомість, хвилює серця. Хто бачив смерть в обличчя, той знає справжню ціну життя і той завжди несе в собі відлуння війни.

                   І знов біля братської тихо стою,
                   І спогад приходить, мов тихе зітхання,
                   Пливе, наче вічність, здобута в бою,
                   Хвилина мовчання.

    Велика Вітчизняна війна нагадує про себе обелісками і братськими могилами.Вони святині нашої пам‘яті.Народ не повинен забути героїв.
Омиті кров‘ю героїчні дати 
Зоріють знов сьогоднішньому дню.
Згадаймо всіх, згадаймо всіх солдатів,
Схилім чоло до вічного вогню..
  Нам не забути днів війни тієї страшної Великої Вітчизняної і цієї сучасної неоголошеної війни 2014 року не менш страшної.
В пам'яті народній ніколи не погасне подвиг тих, хто боровся і поліг за визволення рідної землі в 1941 і в 2014 роках.
У нашій пам‘яті вони.
Ось ці герої незабутні,
Що з нами йдуть в віки майбутні.

Ми серцем і душею з тими, хто й ці дні боронить нашу свободу на сході України, пам‘ятаємо тих хто віддав і віддає  своє життя задля нашого щасливого майбутнього

Мужньо обороняючи східні терени нашої країни, пішли з життя ще зовсім юні патріоти і нашого овруцького краю .Це Олександр Василенко, Сергій Пешко,Ігор Ващук.  Не дочекалися свого вірного чоловіка  та  турботливого  татуся дружина та сини Петра Радкевича.

Батьки вже ніколи не побачать своїх синів -героїв.Зовсім юних, життєрадісних,які всієї краси життя так і не встигли побачити, передчасно покинувши наш світ. Недолюбили,недоспівали,недожили… Їх свічечка згоріла ще на світанні.Життя обірвалося на злеті.
   На закінчення заходу всі присутні в залі під звуки метронома хвилиною мовчання вшанували  пам‘ять про них та всіх тих хто віддав життя за нашу рідну україну.

Їх всіх, давно й недавно на війні полеглих
Згадаєм з вдячністю й сльозою на очах, та і не раз.
Так віддано і щиро захищати Батьківщину
Повинний кожний патріот і кожен з нас!





Немає коментарів:

Дописати коментар