Болісний крик нашої рідної української землі пролунав 26 квітня 1986 року, коли сталося страшне, непоправне лихо- аварія на Чорнобильській атомній станції.Радіація омертвила землю, ліс, воду,створивши територію, що отримала сумну й тривожну назву- Чорнобильська зона відчуження. Жителі тих місць змушені були залишити свої домівки й усе, що в них було, і переїхати жити в інші місця.
На квітучій українській землі з`явилися покинуті міста і села, ліси, у які не можна ходити, сади з плодами, напоєними радіоактивною отрутою, криниці з яких не можна пити. Навіть повітря стало ворогом.
26 квітня назавжди залишиться в пам`яті українського народу як день чорнобильського лиха, болю, смутку, і забути його, викреслити з пам`яті неможливо.
В нашій бібліотеці відбулись арт-хвилинки, під час яких діти малювали Чорнобиль.
На квітучій українській землі з`явилися покинуті міста і села, ліси, у які не можна ходити, сади з плодами, напоєними радіоактивною отрутою, криниці з яких не можна пити. Навіть повітря стало ворогом.
26 квітня назавжди залишиться в пам`яті українського народу як день чорнобильського лиха, болю, смутку, і забути його, викреслити з пам`яті неможливо.
В нашій бібліотеці відбулись арт-хвилинки, під час яких діти малювали Чорнобиль.
Намалюю синє небо,чисте джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село,
Намалюю віру, літо, доброту й любов.
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.
Немає коментарів:
Дописати коментар