Бібліо-пізнайко "Овруцька дитяча бібліотека": "Свічка плакала в скорботі"

середа, 19 листопада 2014 р.

"Свічка плакала в скорботі"

То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала -

закрили Україні очі

і душу міцно зав'язали.

19 листопада 2014 року бібліотекарі районної бібліотеки для дітей завітали до ЗОШ №3, в 5-Б клас (класний керівник Цалко С.А) на годину - реквієм "Свічка плакала в скорботі".

Бібліотекар Базильчук Т.В провела історичний репортаж про 1932-1933 роки. Під час якого діти дізнались про страшну трагедію Українського народу.

В 2005 році указом президента України була встановлена дата День пам'яті жертв голодомору і політичних репресій в четверту суботу листопада. В 2014 році цей день припадає на суботу 22 листопада.

Голод... Яке це страшне, дике і невідоме дітям слово. Тільки для людей старшого покоління воно нагадує трагічні роки в їхньому житті. Це був час, коли люди помирали голодною смертю і нікому було порятувати, допомогти, спасти. Колись квітуча Україна перетворилась на згарище, на велику могилу людських душ. Сум і скорбота гуляли лісами, полями і селами, забирали людське життя одне за одним.

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодно села?

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах.

А кажеш - не було голодомору?

Д. Білоус

Не було ні війни, ні посухи, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає, скільки невинного люду зійшло в могилу - старих, молодих і дітей. Шумлять віковічні сосни і ялини над прахом їхнім, тих, хто без вини був страчений кістлявою рукою смерті.

Прокотилася хвиля голодомору і по Житомирщині та й заглянула в наш овруцький район. Майже з кожної сім'ї забрала людську душу. Сьогодні люди розповідають про страшні події тих років. Однак мало лишилося живих очевидців, здатних пригадати і повернути історії імена тих, хто тихо згас від недоїдання, виснажливої праці.

В списку постраждалих від голодомору в овруцькому районі понад 4 тисячі призвищ. Зібрано свідчення очевидців народного горя із 24 поселень. Наш святий обов'язок вічно пам'ятати їхні імена.

У місті Овручі встановлено Пам'ятний знак жертвам Голодоморів та політичних репресій, такий же пам'ятний знак відкритий у селі Велика Фосня.

Схиліться! Свічку запаліть.

Хто у молитві, хто у серці чуйте,

Як кам'яніє краю біль століть.

Навіки до 30-х ми прикуті.

Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду діти. Виявом дитячої смертності не займався ніхто. В Україні було 55 тисяч сіл і в кожному помирали діти. Щоб не дивитись на муки своїх дітей, матері прискорювали сумний кінець.

Вона зарубала свого дворічного хлопчика і зварила, аби прогодувати решту дітей. Скаламутився в неї розум, кричала тільки: "Ваня, Ваня, Ваня".

Подивись, загублений синочку.

Стративсь розум.

В ненажернім світі!

Господи, сокира на пеньочку...

І голодні перепухлі діти.

Невмирай загублений синочку.

Таких реальних історій окремих родин було дуже багато. На Україні було зареєстровано 28 випадків людоїдства. Такого жаху український народ ще не переживав. На протязі заходу звучали хвилюючі вірші українських поетів про голодомор.

Презентована книжкова виставка "То був страшний навмисний голод".

На якій була представлена художня та документальна література, присв'ячена трагедії голодомору. Діти слухали, затамувавши подих і напевно почуте не залишить їх байдужими.

Та життя перемогло, забуяло цвітом,

І живуть смертям на зло, України діти.

А катів поглине час, прокляття довічне,

Ми- не вмерли! Ми - живі!

Ми - на віки - вічні!

Плаче за дітьми своїми Україна - мати. Плаче й не може втішитись, бо немає їх... Підносить молитви церква Христова, щоб Господь упокоїв їхні душі в оселі праведників.

На кінець заходу всі присутні вшанували хвилиною мовчання усіх, хто став жертвою голодомору.