Час і досі не загоїв рану, цей одвічний біль Афганістану

 

Війна. Чужа. Нежданна. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша вибухоподібна

Війна. Війна. Війна…

   25 років тому 15 лютого завершився вивід останніх військ із Афганістану. Для тих, хто причетний до подій в Афганістані – це мить, для людей старшого і середнього віку – прості 25 років історії, а для людей молодого покоління – це вже майже давня історія.  

 

 

   Та молоде покоління не має забувати дії тих, хто чесно виконав солдатський обов’язок. Саме для того, щоб розширити знання дітей про історичні події Афганської війни, виховати повагу та шану до воїнів-інтернаціоналістів ми запросили учнів 10-х класів ЗОШ № 3 на вечір-зустріч «Час і досі не загоїв рану, цей одвічний біль Афганістану». Де учні 8-А класу школи № 4 показали всю біль тих часів в піснях, віршах, інсценізаціях та просто у розповідях про ту страшну війну. На зустріч до бібліотеки завітали ті, в пам’яті яких ще й досі живе та війна, це воїни-афганці Гончар Л., Федоров О., Козел М.

 

   До глибини душі вразила їх розповідь про страшні роки, які вони провели на афганській землі, про молодих юнаків, які гинули щодня на мінах та від рук «душманів», про жаркий клімат, який виснажував бійців, про «Чорний тюльпан» та «Груз-200», які щодня відправляли на Батьківщину безутішним батькам, дружинам.

   








У бібліотечній світлиці творилася жива історія, адже люди, які пережили війну в Афганістані, ділилися своїми нелегкими спогадами, оцінювали тогочасні події з погляду теперішнього часу, розповідали про своїх побратимів. Для кожного з воїнів Афганістан – це мужність, вірність солдатській дружбі, взаємовиручка і взаємодопомога.

   Весь захід супроводжувався мультимедійною презентацією «Афганістан болить в моїй душі…».