вівторок, 26 лютого 2013 р.

Хай же буяє, мов квітка ранкова мовонька чиста - рідная мова!


Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…
О мово вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
                                  (В.Сосюра)



   Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо нас звучить мова.
Ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови. Ми чуємо її лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо.
   Припустімо на хвилинку, що мови нашої – та інших мов на землі – ще нема. Якою була б земля? Якими були б ми? Навіть уявити важко яка б це була сумна та похмура картина. Мова допомагала нашим предкам порозумітися між собою і вони залишили нам у спадок найбільше, найсвятіше і найдорожче багатство – Слово. Оте калинове і джерельне рідне слово, яке протягом століть передавалося від батьків до дітей як вічний оберіг національної культури, історії та духовності.
   Наша рідна мова протягом цілих століть витримувала нашестя інших мов, але збереглася і сьогодні за своїм багатством не поступається найрозвиненішим мовам світу. А краса і милозвучність української мови зачаровують кожного, хто її почує.
   Людина може володіти багатьма мовами, але найкраще, найдосконаліше вона повинна знати рідну мову. Адже рідна мова – це той чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші та найніжніші струни людської душі.
   Постала вона перед нами в усій своїй красі й принадності в піснях і віршах, казках і оповіданнях учнів молодших класів Овруцької гімназії ім. А.Малишка.


Немає коментарів:

Дописати коментар