понеділок, 18 листопада 2013 р.

Війною палала рідна земля...

   Велика Вітчизняна війна давно стала історією. І в безсмертному літописі цієї всенародної боротьби з німецьким фашизмом, бій за стародавнє місто Овруч – це тільки одна з його сторінок.
   Але з тисячі таких боїв і склалася в підсумку наша Велика Перемога. 70 років тому Овруч було визволено від фашистських загарбників.

Все починалося з грому небесного,
Такого жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому...
А небо світле закрили чорні хрести!
Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..
Крізь руки у двір гусенята малі...
І кров на травиці... І кров на землі...
І шипить у ставку гаряче залізо,
І полум'я дике шугає над лісом...
І мама мовчазно-бліді, мов стіна...
І тато поволеньки кажуть: «Війна...»



   Із 22 серпня 1941 р. і по 17 листопада 1943 року наше місто було окуповано фашистськими загарбниками. 818 днів і ночей тривала його окупація, а овручани чекали свободи. За 26 місяців фашисти замучили, розстріляли, закатували та спалили живими майже 8 тисяч жінок, дітей і стариків. До Німеччини на каторжні роботи з району вивезли близько 6 тис. юнаків та дівчат. Із 52 лісових сіл повністю спалені – 33,  частково – 19.
Тисяч серць предсмертний крик одчайний.
Сріблястий попіл спалених кісток. 
Людського лоба тріснутий шматок. 
Розпались яру здвигнуті укоси. 
Повзуть із ями золотисті коси — 
В землі не скрилось, тліном не взялось 
Витке і ніжне золото волось.
   В зв’язку з масовим розгортанням партизанської війни в тилу ворога на Житомирщині був створений єдиний штаб партизанського руху, начальником якого був затверджений О.М.Сабуров. партизанське з’єднання якого прибуло на Овруччину наприкінці 1942 року. За час рейду О.Сабурова проведено бойові операції в районі с.Селезівки та Словечного. Знищено живу силу та техніку ворога. Запеклий бій точився більше доби і закінчився повною перемогою партизан. На часі було головне бойове завдання партизанів – сабурівців – звільнення від фашистів міста Овруча та району.

   З перших днів окупації в місті почало діяти Овруцьке підпілля.

Патріоти добували зброю, розповсюджували листівки, звільняли військово-полонених із концлагеря, здійснювали диверсії.
   Добре розвідавши силу та оборону ворога, командування партизанів розробило план взяття міста, який був викладений у бойовому наказі від 15 листопада 1943 року. 16 листопада сабурівці разом з партизанською дивізією ім. Щорса (командир С. Маликов) почали наступ на місто. Штурм міста розпочався наступного дня.
О дванадцятій годині,

Під густим туманом,
Оточили місто Овруч
Славні партизани.
    Дав наказ герой Сабуров
    Місто штурмом взяти
    Бій почався.Бій великий
    Тяжкий і завзятий.
Від гармат земля стогнала
Скрізь снаряди рвались.
Сипав ворог запальним-
Села загорялись.

   В боях за місто особливо відзначився Словацький партизанський загін, яким керував капітан Ян Налєпка. Його загін брав участь у багатьох військових операціях партизанів.
17 листопада 1943 року після 20-ти годинного бою партизани звільнили місто Овруч. У цьому ж бою в ніч на 17 листопада 1943 року, неподалік вокзалу Яна скосила кулеметна черга, потім його вдарило осколком міни, і смертельно поранений капітан Налєпка віддав свою команду: «Бийте ворога»!
   Ворожа куля обірвала життя славного сина словацького народу, життя яке схоже на спалах блискавиці. Він зі зброєю в руках героїчно упав на українській землі, окропивши її кровю словака і навічно залишився жити в наших серцях.


Рідний брате, словацький народе,
Ти нам вірного сина віддав.
В партизанських боях і походах
Стяг Вітчизни він гордо тримав.
Як громив ворогів наш Сабуров,
з ним ішов і словак-побратим.
Не спиняли Налєпка ні бурі,
Ні бої, ні пожежі, ні дим.
В сорок третім, в осінню годину,
В місті Овручі, в лютім бою
Ян Налєпка поліг за Вкраїну
І за рідну Вітчизну свою.
Ян найвищу здобув нагороду –
Зірку з золота й нашу любов.
Він боровся за нашу свободу,
За народ він пролив свою кров.
Доки сонечко буде світити,
не забудем героя свого –
у серцях наших буде він жити,
ми в піснях прославляєм його.
  Овручани пишаються героїзмом, який проявили наші земляки на фронтах Великої вітчизняної війни. Це Цезар Расковинський, Павло Рослик, Олександр Покальчук уродженець села В.Фосня, загинув в ст. Клетській Краснолиманського району, який тепер є районом побратимом Овруцькому.
Камілія Шага – юна партизанка, наша землячка. Разом з батьком, сестрою і братом прийшла до партизан. 14-річна Камілія не повернулася додому зі своїми рідними, коли Житомирщина була звільнена, загинула в Чехословакії.

Я бачу Каму Шагу, юну і живу
Сміливу полісянку – партизанку.
Вона з загоном до Карпат пройшла
Не раз бійців від смерті рятувала.
Та куля край словацького села
Її життя раптово обірвала.
Камілія Шага і Налєпка Ян –
Школярка юна і словацький вчитель –
Боролись поруч в лавах партизан,
Хоч розділяли їх і час і відстань.
Вони безсмертні.
Їхні імена в числі славетних називають люди.
І пісня дружби щира, голосна,
Луна сьогодні радісно повсюди.
   1525 жителів міста воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, підпіллі і партизанських з’єднаннях.
За мужність і героїзм орденами і медалями нагороджено 1192 чол. 146 партизанів нагороджено за звільнення Овруча., 340 загинуло смертю хоробрих.
   У сучасному Овручі про героїчні події часів Великої Вітчизняної війни нагадують пам’ятники та пам’ятні місця. Пам’ятник партизанам-визволителям міста, площа Перемоги та пам’ятник овручанам, що полягли в збройній боротьбі проти гітлерівських загарбників, пам’ятник Герою Радянськог Союзу генералу О.Сабурову, що височіть на площі, яка носить його ім’я «Рубіж мужності» - пам’ятник меморіал військам першого Українського фронту, пам’ятник герою Радянського Союзу Яну Нелєпці, встановлений в міському парку та памятний знак на місці його загибелі.
   З кожним роком розбудовується, красивішає Овруч-місто з давньою і героїчною історією, місто сучасне і молоде. Оживають вулиці нашого міста, древній але вічно юний Овруч впевнено дивиться в обличчя завтрашньому дню.

Наш Овруч, ти несеш прадавню славу
І тисячолітній - знову молодий!
Щасливий будь, ти заслужив це право,
Квітуй, не знай ніякої біди!
А ми древлянських пращурів нащадки,
Примножимо, Овруче, твої всі набуття,
Щоб квітував ти у добрі й достатку
І  гордо славу ніс у майбуття .








   Багато років минуло з того часу. Велика Вітчизняна війна давно вже стала історією.

   Виросли нові покоління, які не знають страшних лихоліть війни. Але ми, нащадки наших славних пращурів повинні знати про ті страшні події та свято берегти память про подвиг наших дідів і прадідів, які ціною власного життя принесли мир на нашу рідну землю. Знати про ті події і передати їх наступним поколінням наш обовязок.

1 коментар:

  1. Виховувати майбітніх патріотів потрібно, без цього неможливо!!! Наша пам'ять жива і буде вічно жити. Молодці, що проводите такі патріотичні заходи для молодого покоління!!!

    ВідповістиВидалити